Литвин Олександр Миколайович
Коротка біографія
Олександр народився у 1976 році в невеликому місті. Дитинство провів у звичайному дворі разом із друзями, де вони багато часу грали у футбол і вигадували різні пригоди. У школі він був спокійним і добрим хлопцем, любив автомобілі і часто допомагав друзям щось лагодити або майструвати.
Його вчителі згадували, що Олександр був відповідальним і завжди намагався доводити справи до кінця. Ще зі шкільних років він цікавився автомобілями і мріяв працювати з технікою. З рештою пішов навчатися на механічний факультет.
Саме тоді почала формуватися його любов до дороги, яка згодом стала частиною його життя.
Родина
Ще під час навчання батько познайомився зі своєю майбутньою дружиною - нашою мамою. Вони швидко стали близькими, і через рік зіграли весілля. Після весілля вони прийняли непросте рішення — переїхати майже за тисячу кілометрів, щоб почати нове життя на новому місці.
Спочатку було нелегко, але Олександр завжди був людиною, яка не боялася труднощів. Саме тоді він почав працювати водієм і згодом став далекобійником. Дорога стала частиною його життя, Він так і не прауював за дипломом, а все життя дивився на дрогу, знаходив час виховувати дітей та бути найкращим батьком для нас...
Цінності та характер
Олександра завжди згадують як спокійну, надійну і добру людину. Він був із тих, хто не любив багато говорити, але завжди був готовий допомогти, коли це було потрібно. Друзі та знайомі знали, що на нього можна покластися — він ніколи не відмовляв у підтримці і завжди намагався знайти вихід із будь-якої ситуації. Мав незвичайне почуття гумору.
З роками в нього з’явилося цікаве захоплення — він почав збирати монети з різних країн, привозив додому та часто розповідав багато цікавого про країну в якій був! Для нього це були не просто монети, а маленькі частинки історій із різних місць, де йому довелося побувати.
Теплі спогади
Для нас Олександр завжди був найкращим батьком — турботливим, спокійним і надійним. Він дуже любив нас і завжди намагався зробити для нас більше, ніж міг. Ми часто думаємо про те, яким чудовим дідусем він міг би стати, але не встиг... Його життя обірвалося трагічно і занадто рано. Пройшло вже багато часу, сотні днів, але рана болить. Ми завжди будемо пам’ятати і любити.
Zhady — платформа, що зберігає пам’ять про близьких, де б ви не були.
Коментарі та спогади
Поділитися
Запит контакту